Орфографічний словник української мови. 2005.
посвячений — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до посвятити I. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до посвятити II … Український тлумачний словник
посвячений — див. новопосвячений … Словник церковно-обрядової термінології
новопосвячений — і посвячений Те саме, що новопоставлений … Словник церковно-обрядової термінології
консекрований — посвячений, висвячений … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
посвяченість — ності, ж. Абстр. ім. до посвячений … Український тлумачний словник
іподиякон — 1. Чин церковнослужителя, у якому посвячений має право й обов язок допомагати при здійсненні архиєрейського богослужіння: одягати архиєрея, тримати й подавати йому дикирій та трикирій тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; розм. піддиякон … Словник церковно-обрядової термінології
паламар — 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов язок допомагати під час підготовки до богослужіння: запалювати свічки в храмі, подавати кадильницю, прибирати вівтар, храм тощо; 2. Особа, посвячена в цей чин; парамоїшр; заст.… … Словник церковно-обрядової термінології
співець — 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов язок співати під час богослужінь; 2. Особа, посвячена в цей чин; крилошанин; заст. канонарх, псалт; протопсалт; демественик … Словник церковно-обрядової термінології
читець — і заст. чтець 1. Церковнослужительський чин, у якому посвячений має право й обов язок читати під час богослужінь з усіх священно богослужбових книг, крім Євангелія; 2. Особа, посвячена в цей чин; дяк; регент; заст. анагност … Словник церковно-обрядової термінології
інавгурований — Інавгурований: посвячений [16] … Толковый украинский словарь
